- Поклоніння - почитання - вшанування
- \Після подолання іконоборчої кризи в Церкві з'явилося розуміння, що в богословській літературі потрібно чітко розрізнити шану, яку віддаємо єдиному Богові, і ту, яку віддаємо Богородиці, святим та святим предметам (іконам, мощам і т. ін.). Важливість цього розрізнення видно з того, що його застосовують у всіх найважливіших соборових постулатах про рівність Божих Осіб у Пресвятій Тройці рівнопоклонимі), про місце Богородиці й святих у нашому літургійному житті, про правильне розуміння значення ікон і т. д. \ Хоч ці два поняття строго розрізняли в грецькій і латинській мовах (λατρεία / δουλεία, adoratio / veneratio) та в інших сучасних мовах, у церковнослов'янській мові це розрізнення з невідомих причин не вповні закріпилось, і ця невиразна ситуація перейшла до української мови. \ Переважно найвищий рівень вшанування (що стосується тільки Бога) передаємо терміном поклоніння (коли висловлюється об'єкт пошани, напр., «Богові єдиному треба поклонятись»), або богопоклоніння. Звідси термін ідолопоклонство як віддавання ідолові Божої шани1. \ Так само нижчий рівень (що стосується Богородиці й святих) віддавна найчастіше позначається терміном почитання. Останнім часом спостерігається тенденція до відмови від цього терміна (ймовірно, через те, що він вживається в російській мові) і заміняти його словами вшанування, пошанування чи шанування. Оскільки ці слова мають для пересічного читача передусім загальне, світське (нелітургійне) значення, вони можуть набути специфічної богословсько-літургійної семантики тільки в ширшому контексті: літургійне вшанування чи вшанування на престолах і т. п. Очевидно, що така термінологічна розв'язка не тільки невигідна, але мовби аматорська, і деколи суттєво ускладнює можливість точно висловлювати богословські реалії: якщо говоримо про вшанування пам'яті дорогих нам чи визначних, але не канонізованих осіб, нема як термінологічно висловити той новий рівень пошани, який їм віддаємо у випадку їхньої канонізації. \ У такій ситуації рекомендуємо передусім дотримуватися вжитку звичних термінів (бого)поклоніння (стосовно Бога) і почитання (стосовно інших), оскільки вони найкраще передають ці поняття і дають зрозуміти їхнє значення. Якщо зберігається це розрізнення і воно надає тон і точність викладові, можна при потребі вжити і вшанування як синонім почитання. \ Існують також терміни богопочитання та боговшанування, які, очевидно, стосуються лише Бога, хоч у загальнішому значенні, ніж богопоклоніння. Наприклад: «моральне життя християнина є духовним боговшануванням». В англійській мові це поняття позначається словом worship. \ 1 Винятково говоримо про поклоніння Чесному Хресту.
Термінологічний довідник для богословів та редакторів богословських текстів. 2013.